Чернова А. М., учитель
англійської мови ліцею при Донецькому національному університеті, вчитель вищої
категорії, учитель-методист, відмінник освіти України
Формування
дискурсивної компетенції ліцеїстів за допомогою метода мультимедійних проектів.
Поглиблення міжнародних зв’язків України, інтеграція країни до
загальноєвропейських структур, підвищують роль іноземних мов, як важливого
засобу між культурного спілкування.
«Англійська мова стає настільки
поширеною, що для багатьох людей світу вона незабаром перестане бути іноземною»
- каже Девід Граддол. Опанування іноземної мови сьогодні, найбільшою мірою
пов’язано з успіхом дитини у дорослому житті, а також надає додаткові
можливості для самореалізації особистості в сучасних умовах.
Поняття комунікативної компетенції
багатоаспектне і містить кілька субкомпетенцій. Але сьогодні хотілось би
зупинитися на одній із найбільшіше значущих – дискурсивній компетенції.
Поняття «дискурс» почало використовуватися у теорії навчання і мов у 70-х
рр. ХХ століття. Воно означало зв’язну послідовність речень або мовленнєвих
актів, тобто корелювало з поняттям «текст». У сучасній педагогічній практиці дискурс визначається як «складне комунікативне явище, яке окрім
тексту включає в себе екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки,
установки, цілі адресата), необхідні для розуміння тексту». Як приклад візьмемо
текст «Проблеми української молоді в Україні» (11 кл.). Текст є носієм
інформації, а також взірцем використання конкретного матеріалу у мовленні.
Однак, з позиції сучасних завдань навчання і спілкування, цих функцій
недостатньо. Як вчитель, я розумію, що основною метою у акті спілкування має
бути не зміст тексту, він є інформаційною базою і не його мовна форма вираження.
Текст є засобом досягнення завдань на яких формується дискурсивна компетенція.
Мільруд Р.П. наводить наступну типологію проблемних ситуацій: поведінкові,
морально-етичні,
суспільно-політичні
та науково – пізнавальні проблеми.
В проблемних задачах поведінкового типу реалізуються комунікативні наміри
запиту і видачі інформації і висловлювання власної думки комунікатора, погодження
чи незгоди з чужою. В проблемних задачах морально – етичного типу реалізуються
комунікативні наміри оцінки і висловлювання думки. В соціально-політичних
проблемних ситуаціях передбачається володіння умінням коментування і
аргументування. В науково – пізнавальних проблемних ситуаціях засобами
висловлювання, оцінки, умінням коментування, аргументування і
контраргументування.
Перелік комунікативних намірів – констатація, оцінка, аргументування,
контраргументування – дозволяє переконатися в зростанні мисленнєвих операцій, необхідних
для актуалізації комунікативних намірів.
Зрозуміло, що на початковому етапі навчання використовуються проблемні ситуації
найменшої складності.
Поступово частка рецептивно-репродуктивних вправ,
і, відповідно, також і репродуктивного говоріння зменшується, збільшується
об’єм продуктивних висловлювань спонтанного характеру.
Різною є необхідність експонування проблемних ситуацій різного типу за допомогою текстів:
поведінкові та морально-етичні
проблемні ситуації можуть стати поштовхом до дискусії без попереднього читання
учнями тексту. Для інших ситуацій необхідно використовувати опору на текст,
публіцистику.
В цілому використання проблемних комунікативних ситуацій в навчанні іншомовному
спілкуванню сприяє не тільки успішному розвитку комунікативної компетенції
ліцеїстів, але також стимулюють формування моральних цінностей і світогляду
майбутніх студентів.
Навчанню передує відбір типів дискурсів,
тобто передчасно визначених взірців, які надають можливість поширити
інформаційне поле слухачам і мотивують їх бути найбільш переконливими у своєму
досвіді. Типи дискурсів – це ті типи, які використовуються у повсякденному
житті, головним чином у сфері неофіційного спілкування, тобто дискурси
побутового, культурологічного та освітнього характеру. Діяльність учнів
пов’язана з повідомленням на побутову, культурологічну, навчальну тематику;
певні запитання на ту саму тему; прохання, пояснення вчинку, факту, явища;
висловлювання згоди/незгоди; схвалення, засудження, суперечка. Після того, як
тип дискурсу відібрано, визначаються ситуації офіційного або неофіційного
спілкування, в яких і буде використане
цей тип:
·
У побутовій сфері: дім, сім’я, зустріч з
друзями, відвідування громадських закладів, подорожі;
·
Проблемні ситуації: відносини, норми
поведінки в суспільстві, молодіжні проблеми;
·
У соціально-культурній сфері: ситуації
спілкування, обговорення проблем економіки, політики, екології, культури,
спорту тощо;
·
У професійній сфері: ділові зустрічі,
спільна робота над проектами, участь у конференціях, ділове спілкування.
Як приклад поетапної роботи,
візьмемо проблему «Соціально-економічне
становище молоді у країнах світу». Під час першого етапу, вчитель ознайомлює
учнів з комунікативною метою у загальних рисах, подає ситуації спілкування.
Після цього, вони отримують друкований газетний текст і разом з вчителем
лінгвістичні логіко-змістові та композиційні особливості дискурсу. Контроль
розуміння здійснюється як дискутивно-запитальними зверненнями, так і прикладом
особливо цікавих повідомлень з тексту.
Під час другого тренувального етапу
вчитель здійснює тренування, сприйняття та створення типу дискурсу, який
вивчається.
Вчитель зосереджує увагу учнів на
виконанні лексичних вправ для закріплення кліше та мовних засобів через листи,
послання, інформацію з економічних джерел. Далі, прослуханий дискурс
відтворюється учнями у різноманітних формах, таких як : монологічне
висловлювання (про різноманітність молодіжних культур, стосунки у молодіжному
середовищі), діалогічне спілкування (про життєвий вибір та створення власної
моделі виживання), лист (роздуми над негативними явищами у молодіжному соціумі,
втрата моральних цінностей та соціальної активності молоді).
Третій етап – це практика спілкування.
По-перше, відбувається кероване спілкування, під час якого учням пропонується комунікативні ситуації. Після вибору ситуації,
вчитель встановлює можливий статус співрозмовників, комунікативні завдання.
Вони можуть перетворитися у керівників молодіжних клубів, гуртків, зльотів, можуть
бути відповідальними за проведення соціальних опитувань, репортерами з місць подій, робітниками фондів спільних
проектів.
Найтиповіші комунікативні наміри під час
опрацювання проблеми це: висловити свою думку про загальні проблеми молоді,
повідомити важливу інформацію про економічне та соціальне становище випускників
вузів, безробіття, стан молодих сімей, злочинність та скрутне фінансове
становище, зробити аналіз змін, що відбуваються в економіці, надати поради
керівникам молодіжних клубів, розробити альтернативну ділову програму із
статутом для підлітків, звернутися до депутатів міських рад з метою отримання
коштів на розвиток соціально-освітніх та життєво охоронних молодіжних програм,
вказати на шляхи оновлення і глобального поліпшення суцільно нових молодіжних
культур. Після виконання завдання проводиться детальний аналіз дискурсу,
пишуться мікромонологи, ситуативні діалоги та виконуються вправи для ліквідації
відзначених недоліків.
Коли настає вільне спілкування, учню чи
мікрогрупі пропонується лише
комунікативна ситуація: ви представляєте молодіжну організацію на міжнародній
конференції «Сучасна молодіжна культура» в Лондоні. Пропонується тільки
комунікативна ситуація і мета. Головним засобом навчання на цьому етапі є
рольові та ділові ігри. Для ефективної підготовки і проведення уроку
використовуються пошукові, особистісно зорієнтовані завдання, проектна та
презентаційна діяльність.
Як вчитель з багаторічним досвідом, я приходжу
до висновку, що учень не повинен зазубрювати тексти, як приклади мовної
реалізації, виходячи з комунікативної мети та ситуації спілкування. Слухач
повинен зорієнтуватися в обставинах і спромогтися визначити комунікативну мету
того, хто говорить, при цьому не втрачати шансу на особисту думку.
В основі навчальної програми
для учнів 10-х 11-х класів ліцею, покладено формування комунікативної
компетенції. Цей підхід акцентує більшу увагу на функціях мовних, лексичних і
граматичних одиниць, що сприяє розвитку комунікативно спрямованого оволодіння
учнями навчального матеріалу. У центрі уваги комунікативного підходу перебуває
діяльність самого учня. Вчитель залучає учнів до творчої співпраці, яка може бути здійснена у мультимедїйному супроводі,
що дозволяє найбільш ефектно розвивати в учнів загально-навчальні
навички, а також навички мислення високого рівня. Метод мультимедійних проектів дозволяє нам працювати краще, плідно та швидко. Наявність можливості
повсякденного пошуку нової цікавої інформації приводить до творчого підходу викладання, а учню надає мотивацію до навчання.
Різнорівневі завдання, відеоматеріали, анімаційні фрагменти, інтерактивні
моделі, опорні схеми допомагають не тільки індивідуалізувати та диференціювати
навчання, а й стимулюють учня до самоосвіти. Немає сумніву в тому, що це метод
розвитку креативності учнів. Він дає не тільки практичні знання граматики і
лексики, він допомагає учням розвивати навички дискурсивної компетенції. Результативність
роботи значно поліпшується і сприяє розвитку ініціативи, уяви, самодисципліни
та дослідницької діяльності. Мета проектної роботи полягає в тому, що
кожний учень може продемонструвати свої
творчі здібності, вчитися аргументувати і слухати
інші думки. У учнів з’являється можливість під час виступу чи дискусії залучати
накопичені ними знання, комбінувати зібрану інформацію, активізувати пошукову
діяльність.
Така активізація має
позитивний результат – творче мислення моїх учнів. Однак, творче мислення
досягається в наслідок творчої навчально-пізнавальної діяльності як
внутрішнього характеру (формування рішень, постановки заохочувальних питань,
аргументів), так і зовнішнього (створення проектів, рефератів, доповіді,
написання творів та віршів).
Своєю задачею ми вважаємо активізацію і
діяльність кожного учня у процесі навчання, створення ситуацій для творчої
активності.
Використовуючи проектну
технологію для впливу на дискурсивну компетенцію, ми стимулюємо учнів ставити
якомога більше запитань, а із цього виходить, що учні мотивовані до
індивідуально-колективного пошуку розв’язання
завдань. Особливістю таких занять є створення ситуації, перебуваючи в
якій, учень сам би зміг відповісти на запитання, які виникають. Дуже важливо,
щоб кожен учень дістав задоволення від самостійно знайденого способу рішення
проблемної ситуації .
Методи, які застосовуються
на таких заняттях, будуються на ідеологічному спілкуванні вчителя з учнями,
самостійному відкритті ними знань, критичному ставленні до інформації та
сприйняття думки інших.
В основу планування такого
заняття-спілкування або заняття-дослідження покладене індивідуальну роботу над
завданнями. Учні самі заохочують власне бачення проекту, висувають своє передбачення
та створення проекту. У процесі створення проекту, учням надається свобода
творчого вибору та розкриття головної
тематики проекту. Саме робота над проектом надихає кожного учня на творчий
пошук, а головна мета використання методу проектів є розвиток пізнавальних
навичок, умінь самостійно добувати та удосконалювати свої знання, вміння діяти
в інформаційному просторі.
Досвід роботи над проектами
показує, що результат діяльності завжди є конкретним, приносить самовдоволення
і підвищує рівень самооцінки учнів. Реалізація такої форми діяльності потребує
від ліцеїстів набуття досвіду через використання технологізованих дій та
прийомів. Саме комп’ютерні технології є джерелом збору необхідного матеріалу,
завдяки різноманітності якого учні звертаються до електронної бібліотеки та електронних
засобів спілкування.
За методом проекту можна
опрацьовувати та активно обговорити різноманітні теми на уроках англійської
мови. Тематика робіт набуває різноманітності з урахуванням навчальної програми
і можуть включати: творчі роботи
програми молодіжних клубів, плакатів, екскурсійні проспекти, подорожі. В
10-11 класах перші проекти такі як: ”Unforgettable European Highlights” «Music
in my life», «Sport», «Environmental protection», «World political systems»,
«Sweet sixteen», «Great traditions», «Healthy ways of life» та інші, мали успіх
і природно використовувались на тематичних атестаціях, на обзорних уроках.
Метод мультимедійних проектів значно впливає на можливість вдосконалення
дискурсивної компетенції і дозволяє перетворити простий урок на заохочувальне
дійство і свято творчості.
Отже, як ми бачимо, саме
дискурсивна компетенція у мультимедійному супроводі ефективно сприяють розвитку
комунікативної компетенції ліцеїстів та їх творчому безпосередньому вимінюю
висловлювати свою думку англійською мовою.
Література
1. Бабинская П.К. Некоторые пути создания проблемных задач овладения
иноязычной речью/ Методика обучения иностранным языкам Випуск № 1. - Мінск
Висш. Школа, С. 26-30.
2. Дрідзе
Т.М. Текстова діяльність в структурі соціальної компетенції.
– М.,1984
3. Ейгер Г.В., Рапопорт И.А. Проблемные задачи в обучении иностранным языкам/
Иностранные языки в школе. – 1992. - №5. – М., 1984. С. 17-22.
4. Енциклопедичний
словник. – М., 1981.
5. Кучеренко О.І.
Формування дискурсивної компетенції у сфері усного спілкування. – М., 2000
6. Караулов Ю.Н., Петров В.В. Від
граматики тексту до когнітивної теорії дискурсу М., 1989.
7. Китайгородская Г.А. Интенсивное обучение иностранным языкам: теория
и практика. М.: Русский язык, 1992.
8. Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. - М. Педагогика,
1971.
9. Леонтьев А.А. Язык и речевая деятельность в общей и
педагогической
психологии: избр. психол. тр. / А. А. Леонтьев;
Моск. психол.-социал. ин-т; гл.ред. Д.И.Фельдштейн. - М.: Изд-во Моск.
психол.-социал. ин-та; Воронеж: НПО"МОДЭК", 2004.
10. Мельник А.Е. «Проблемный подход» при обучении устному
высказыванию. Психология и методика обучения иностранным в вузе М.1976.- С.72-97
11. Мильруд Р.П.
Организация обсуждения проблемы на уроке иностранного
язика // Иностранные языки в школе. – 1986. -
№4. С. 34-37.
12.Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному
говорению:
Пособие для учителей иностранных языков. – М.:
Просвещение, 1985.
13. Пассов Е.И., Шаридова З.Г.
Коммуникативное мышление как феномен и
его структура// Издательство ВГПИ, 1982. – С.
12-23.
Анотація
Автор статті звертає увагу на сприяння розвитку
комунікативної компетенції ліцеїстів і вмінню висловлювати свою думку
англійською мовою за допомогою необхідних дискурсів у мультимедійному
супроводі.
Ключові
слова: дискурс, дискурсивна компетенція, комунікативна
проблемна ситуація, комунікативна компетенція, спілкування, ділові ігри,
монологи, ситуативні діалоги, мультимедійний супровід.
Автор
статьи обращает внимание на способствование развитию коммуникативной
компетенции лицеистов и умению выражать свою мысль при помощи необходимых
дискурсов в мультимедийном сопровождении.
Ключевые слова: дискурс, дискурсивная компетенция,
общение, деловые игры, монологи, ситуативные диалоги, мультимедийное
сопровождение.
The author pays attention to the
promotion of communicative skills development and the ability to express their
point of view assisted by the necessary discourses based on multimedia desk accompaniment.
Key
words: discourse, discursive competence, communication, gaming,
monologues, situational dialogues, multimedia desk accompaniment.
Комментариев нет:
Отправить комментарий